РОБОТА З БАТЬКАМИ

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

        Види злочинної діяльності у сфері торгівлі людьми. Розглядаючи механізм здійснення торгівлі людьми, необхідно виділити види злочинної діяльності у даній сфері:

-   продаж – це договір (угода), відповідно до якої одна особа (продавець) передає обумовлену річ (в даному випадку – людину) у фактичну незаконнувласність іншої особи (покупця), а остання зобов’язується сплатити за неї     певну грошову суму, передбачену угодою сторін;

-   втягнення у злочинну діяльність – це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчиненні з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному з кількох злочинах;

-   залучення в боргову кабалу – фактичне поставлення особи в стан повної рабської залежності іншої особи. Експлуатація такої особи триває до тих пір, поки вона не відпрацює свій «борг»;

-   усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях – це оформлення  спеціальним юридичним документом встановлення батьківської опіки над   дітьми позбавленими батьківського піклування, з метою подальшого їх використання для отримання доходів (у жебракуванні, занятті азартними іграми);

-   сексуальна експлуатація – це ще один з видів експлуатації праці людини, зокрема в галузі проституції чи в суміжних з нею сферах.

   Матеріали з питань протидії торгівлі людьми, які розміщені на наступних сайтах:

-   офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі «Програми та напрями діяльності» https://dnmcps.com.ua/

-     офіційний сайт Громадська організація Ла Страда - Україна http://www.la-strada.org.ua/

-     Міжнародна організація з міграції. Агентство ООН з питань міграції  http://iom.org.ua/ua/protidiya-torgivli-lyudmi

Індикатори, які свідчать про зростаня суїцидальних тенденцій серед підлітків

1. Ситуаційні індикатори. Будь-яка життєва ситуація, що суб’єктивно сприймається людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику:

  • смерть коханої людини;
  • сексуальне або регулярне фізичне насильство;
  • грошові борги;
  • каяття за скоєне правопорушення;
  • загроза тюремного ув’язнення
  • загроза фізичної розправи;
  • отримання тяжкої інвалідності;
  • невиліковна хвороба і пов’язане з нею очікування смерті;
  • нервовий розлад;
  • шантаж;
  • систематичні побиття;
  • публічне приниження;
  • колективне цькування;
  • самотність, туга, втома;
  • релігійні мотиви тощо..

2. Поведінкові індикатори суїцидального ризику:

  • Втеча з дому, тривале перебування на самоті, безцільне блукання тощо.
  • Помітне зниження повсякденної активності, загальмованість.
  • Самоізоляція від інших людей і соціальних контактів.
  • Недотримання правил особистої гігієни, догляду за зовнішністю.
  • Вибір тем розмови і читання, пов’язаних зі смертю та самогубствами.
  • Часте прослуховування жалобної або сумної музики.
  • «Наведення ладу у справах» (врегулювання конфліктів, листи до родичів та друзів, дарування особистих речей).
  • Будь-які раптові зміни в поведінці й настроях, які віддаляють підлітка від близьких. Схильність до невиправдано ризикованих вчинків, часте  самотравмування.
  • Відвідування лікаря без очевидної необхідності.
  • Підвищення больового порогу (іноді підлітки хизуються тим, «що їм не боляче»).
  • Порушення дисципліни або зниження якості навчання і пов’язані з цим неприємності.
  • Беземоційне розставання з дорогими речами. Байдужість до колись значущих речей, людей, стосунків.
  • Емоційна нечутливість, неемпатійність.

3. Комунікативні індикатори:

  • Прямі або непрямі повідомлення про суїцидальні наміри.
  • Запевнення в безпорадності та залежності від інших.
  • Здійснення різного роду ритуалів прощання.
  • Повідомлення про конкретний план суїциду.
  • Систематичне самозвинувачення.
  • Амбівалентна оцінка важливих подій.
  • Повільна, маловиразна мова. Когнітивні індикатори
  • Дозвільні установки відносно суїцидальної поведінки.
  • Негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу і майбутнього.
  • Уявлення про світ як місце втрат і розчарувань.
  • Уявлення про майбутнє як про безперспективне та безнадійне.
  • «Тунельне бачення» – нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, крім суїциду.

4. Емоційні індикатори:

  • Амбівалентність у ставленні до життя. Байдужість до своєї долі, пригніченість, безнадійність, безпорадність, відчай.
  • Переживання стану горя.
  • Ознаки депресії;
  • Провина або відчуття невдачі, поразки.
  • Надмірні побоювання або страхи.
  • Відчуття власної малозначущості, нікчемності, непотрібності.
  • Неуважність або розгубленість.

     У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам рекомендовано зробити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування - батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію (корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо). Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв любові.

Понеділок, 03 червня 2019 05:43

робота з батьками

Установлення та підтримка педагогічної співдії «діти — батьки — педагоги» повинні вибудовуватися на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві.

        Основою такої співдії повинна стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності викладача у зазначеній співдії повинен спрямовуватися на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової та іншої інформації, на формування у них відповідних практичних умінь та навичок.

 Зміст роботи з батьками в Родинському професійному ліцеї полягає в:

-         підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивіду­альні консультації, практикуми):

-         залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи);

-         участь батьків в управлінні ліцеєм ( батьківська рада ліцею).

      Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії ліцею та родини, на поси­лення їхнього виховного потенціалу.

        Від педагогічної роботи ліцею і родини багато в чому залежить успішність (або неуспішність) учнів. Класні керівники постійно повідомляють батькам про оцінки на батьківських зборах, відвідують учнів вдома, контролюють щоденне відвідування занять, своєчасно повідомляють про стан навчальновиховного процесу.

       Велику увагу приділяємо учням з інших населених пунктів. Всі класні керівники та майстери виробничого навчання особисто знайомі з кожною родиною, умовами їх життя. Це дуже допомагає спланувати роботу психолого-педагогічного напрямку.

       Для виявлення інтелектуального і культурного рівня батьків проводимо анкетування. Воно дає можливість сформувати думку про загальну культуру та дозвілля в родині. Керівники груп мають списки батьків і по мірі можливості залучають їх до життя навчальної групи.

           Батьківський актив - це опора педагогів для успішного розв'язання спільних завдань. В ліцеї створені батьківські комітети навчальних груп та загальноліцейний батьківський комітет.

      Організація роботи з батьками в освітньому закладі — багатоаспектна робота і має значні педагогічні можливості. Успіх в організації такої роботи, значною мірою залежить від особистості педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватися з батьками, колегами, дітьми.