Понеділок, 04 вересня 2023 09:54

Виховні заходи на І семестр 2023-2024н.р.

Оцініть матеріал!
(1 голос)

 ГРУДЕНЬ

249009 1       День Збройних Сил України

Це свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни, забезпечує обороноспроможність Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу та звитязі яких, ми можемо почуватися у безпеці.

   День Збройних Сил України був встановлений постановою Верховної Ради України в 1993 році. Це свято відзначається щорічно 6 грудня — в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні Сили України».

   Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та надають відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

   Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України. Безпосереднє керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України.

   Міністерство оборони України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони, аналізує воєнно-політичну обстановку, визначає рівень воєнної загрози національній безпеці України, забезпечує функціонування Збройних сил і їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань.

Збройні сили – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, справжня гарантія державного суверенітету. Тому у цей день ми вшановуємо всіх, хто причетний до високого і почесного звання військовослужбовця, хто обрав для себе нелегку, але достойну професію – захищати Україну, її суверенітет і незалежність.

Військові ЗСУ незламні – саме вони довели всьому світу яка в нас потужна та витривала армія. Багато випускників нашого ліцею сьогодні боронять Україну на різних фронтах. Звичайні хлопці, яким небайдужа наша доля, нещодавно навчалися, працювали. А тепер, вони справжні захисники! Дякуємо їм за наш захист!

   Слова «Слава Україні – Героям слава!» перестали бути просто вітанням цевже віддання шани всім військовим і також це засвідчення справжнього патріотичного подвигу.

Україна сьогодні - незалежна держава. Збройні Сили України виборюють незалежність рідної землі. Ми любимо та поважаємо свою армію. Великих зусиль покладають військові ради того, щоб українці жили на своїй території. Виборюють кожне окуповане місто, селище, повертають кожен метр нашої Батьківщини. Ми свято віримо в остаточну ПЕРЕМОГУ!

                         Слава Україні! Героям слава!

Відео до перегляду:

«Армія України: За Честь! За Славу! За Народ!»

https://www.youtube.com/watch?v=z32f-6xLBmY

«6 грудня - День збройних сил України»

https://www.youtube.com/watch?v=-eStxrIpu_8

 

 

1540137887    1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

   Цей День став одним з найбільш важливих міжнародних днів, пов'язаних з питаннями охорони здоров'я і однією з ключових можливостей підвищення інформованості, вшанування пам'яті загиблих від хвороби та виховання толерантного ставлення до інфікованих.

   Таких людей в нашому суспільстві багато і вони не мають прямої загрози для здорової людини.

Способів передачі вірусу імунну-дефіциту на справді дуже мало і навіть при них, немає 100% вірогідності захворіти.

  • ВІЛ передається:

-статевим шляхом;

-під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

-при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів через молоко матері.

  • ВІЛ не передається: через поцілунки, обійми, спільний посуд та кашлі або чханні.

   Символом боротьби зі СНІД є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння, співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІД - була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Найбільша надія, пов'язана з цим проектом — це те, що до 1 грудня, Всесвітнього дня боротьби зі Снідом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».

   Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

   Найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

   Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

   Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

           А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

Матеріали до перегляду:

  • 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

https://www.youtube.com/watch?v=G4NeGH42ueU&t=8s

  • Презентація "Зупинимо СНІД, поки він не зупинив нас"

https://www.youtube.com/watch?v=BqpOiuHDVIE&t=3s

  • Профілактика СНІДу відео №1

https://www.youtube.com/watch?v=V6fOYLCPvXM&t=3s

  • Профілактика СНІДу відео № 2

https://www.youtube.com/watch?v=zHHz0pyps6c

 

 

 

ЛИСТОПАД 

ПРОБЛЕМА НАСИЛЬСТВА ДО ЖІНОК: ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

   Законодавство виділяє 4 види насильства: фізичне (побої, штовхання, нанесення тілесних ушкоджень), психічне (погрози, шантаж, приниження, навіть брудна лайка, яка наносить дискомфорт); економічне (тотальний контроль за фінансами, контроль за особистими речами, заборона або примус працювати чи навчатися). І четвертий вид насильства – сексуальне. Сексуальне насильство – це примус до сексуальних відносин, які неприйнятні для іншої особи.

Шлях перший - не мовчати

«І кривдник, і мовчазний спостерігач обидва створюють небезпечне суспільство". Ці слова належать першому президенту ПАР Нельсону Манделі.  

   Соціальний тиск настільки сильний, що багато жертв сприймають це насильство як невідворотне явище і просто його замовчують. Їх мовчанка – це сигнал для кривдника, який «легалізує» злочин і вказує на його безкарність. Чомусь інколи нам простіше заплющити очі та зробити вигляд, що нічого не відбувається, що все це нас не стосується і сімейна сварка – це нормально. Його необхідно розімкнути.

                     Мовчання рівнозначне злочину!

Шлях другий – знати про власні права та алгоритм дій

   Дієвим способом запобігання є інформування кожної людини про її право на вільне від насильства життя, про невідворотність покарання за будь-яке насильство з моменту повідомлення про нього, про неприпустимість самоствердження через насильство над слабшими, про неприпустимість насильства над жінкою лише через те, що вона жінка, про неприпустимість насильства на очах у дітей, про неприпустимість замовчування насильства. Не існує конфіденційних заборон за фактами домашнього насильства!

1. При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування, наприклад, залишити житло, покликати сусідів чи родичів, закритися в кімнаті тощо. Після чого викликати поліцію.

2. Повідомте поліцію про вчинення насильства відносно себе, а також відносно дітей, якщо діти були свідками насильства. Або можете написати заяву безпосередньо у відділенні поліції чи письмову заяву надіслати поштою.

3. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо вас били по голові і видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і повідомляйте, що вас побив чоловік. Після написання заяви у поліцію призначається слідчий. Від нього ви можете отримати скерування на проходження експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

4. Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Наприклад, ви можете покинути житло, якщо маєте таку можливість або можете вжити заходів, щоб не допустити кривдника до житла.

5. У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.

6. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.

7. Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які відносини із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків. Наприклад, подання заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей, поділ майна тощо.

8. У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти. Якщо ви хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства відносно себе та дитини, оскільки в подальшому при вирішенні вищезазначених питань судом це враховується.

9. Звертайтеся за допомогою до Центрів безоплатної правової допомоги, які є у ваших містах. Працівники та працівниці Центрів обізнані з проблемами домашнього насильства і можуть вам допомогти.

Шлях третій - профілактика

   Інформаційно-просвітницька, профілактична та методична робота щодо формування ненасильницьких моделей поведінки є надзвичайно важливою. Одним із важливих заходів профілактики насильства в освітньому середовищі є формування у здобувачів освіти умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин.

Шлях четвертий - впровадження кримінальної відповідальності

Закон № 2227-VIII про кримінальну відповідальність за домашнє насильство набуде чинності 11 січня 2019 року. У законі зазначається, що домашнє насильство - це умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство щодо подружжя чи колишнього подружжя або когось іншого, з ким винний перебував у близьких стосунках. Покарання - громадські роботи 150-240 годин або арешт до півроку, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення волі до 2 років.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства

0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного)

picture                   image 18 02 2021 1613637778 1  

 

golodomor scaled 04    25 листопада - День пам’яті жертв голодоморів

                                                             Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!

   Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. В цьому році це 90-і роковини Голодомору 1932–1933 років.

   У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні його спадкоємець – рашистський режим прагне знову вчинити на українській землі геноцид.  Голодомор здійснило керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів

українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці.

     Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

   Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації. Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста.  І в 1932–1933 роках, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей). Та сьогодні весь цивілізований світ допомагає Україні, а ми, українці, маємо власну державу, Збройні сили, згуртовані та всі разом працюємо на перемогу. І завдяки цьому успішно протистоїмо путінському геноциду. Пам’ятаючи про

злочини комуністичного тоталітарного режиму, сьогодні ми всі сили спрямовуємо на підтримку наших захисників.

   В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Станом на жовтень 2023 року визнали Голодомор 1932–1933 в Україні актом геноциду парламенти 28 держав.

     Чому українців вбивали голодом?

   Після Жовтневого перевороту впродовж 1917–1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом прямої окупації знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби із українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919–1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові.

   Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Геть від Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-якийпрояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався.

     Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно

самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

   Як?

   Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину, або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась “ліквідація” найзаможніших господарств. У 1930 році колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад чотири тисячі масових протестних виступів за участю більше мільйона селян. Однак, не зважаючи на це, до жовтня 1931 року колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68 % селянських господарств та 72 % орної землі. Загалом в Україні було “розкуркулено” понад 352 тисячі господарств.

   Результатом цього, а також внаслідок неефективного колгоспного господарювання став голод, через який весною 1932 року померло кілька сотень тисяч українців.

   Але Україна все одно залишалася центром спротиву тоталітарному режиму. На перші сім місяців 1932-го на Україну припадає 56 % від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі.

     Улітку 1932 року через наростання спротиву Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб не “втратити Україну”. Шляхом знищення частини населення.  Під час голоду тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на ізоляцію олодуючих районів. Армія, загони НКВД оточили українські міста та залізничні станції, бо селяни втечею намагалися врятуватися від голодної смерті. Мешканцямсіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.

       До чого це призвело?

     Саме за цей менш ніж календарний рік (1932–1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистки смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв. Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина,

Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половини населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.

   Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

     Подолання інформаційної блокади

   Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали – “продовольчими труднощами”.

   Сільрадам наказали при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, в 1934 році надійшло розпорядження: всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки вислати в спеціальні частини (де більшість із них було знищено).

   Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість. У січні 1933 року Нарком закордонних справ СРСР М.Литвинов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країні. Режим відмовився від зовнішньої допомоги. Тим

не менш, деякі західні журналісти, які побували за залізною завісою тоталітаризму, публікували репортажі про злочин, доносили світові про те, що там діється насправді.

   Британський журналіст Малколм Маґґерідж у березні 1933-го здійснивпоїздку в Україну й передав статті до “The Manchester Guardian”. Тоді ж репортажі британського журналіста Ґарета Джоунза про Голодомор в Україні виходили у Великій Британії, США, Німеччині. Публікації з’являлися також у французькій, австрійській, польській, бельгійській пресі. Так, у Бельгії упродовж 4 місяців до вересня 1933 року в 17 виданнях опублікували біля 50 статей і повідомлень про ситуацію в Україні.

   Населення Західної України, яка на той час перебувала у складі Польщі, не залишилося байдужим до горя українців по той бік Збруча. Одним із найпотужніших був голос митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. 24 липня 1933 року він проголосив відозву “Україна в передсмертних судорогах”. Наступного дня 35 громадських організацій і партій у Львові об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги жертвам і поширення інформації про цей злочин.

29 вересня 1933 року завдяки зусиллям українських діячів на засідання Ради Ліги Націй її президент Йоган Людвіґ Мовінкель (прем’єр-міністр Норвегії) ініціював обговорення голоду у радянській Україні. Рада передала це питання до Міжнародного товариства Червоного Хреста. Але Москва відкинула пропоновану допомогу голодуючим людям. У жовтні 1933 року в австрійській столиці Відні за ініціативою кардинала Теодора Інніцера створено спеціальний комітет для надання допомоги жителям радянської України.

   У 1934 році з’являються перші книги, в яких розкриваються теми Голодомору в Україні. Американський журналіст та історик Вільям Генрі Чемберлин, який зумів відвідати Україну у жовтні 1933-го, наступного року оприлюднив факти про Голодомор у книзі “Залізна доба Росії”. У 1934 році було видано і перший художній твір про Голодомор в Україні – роман “Марія” українського письменника Уласа Самчука.

Після Другої світової війни в Європі та Північній Америці опубліковано перші спогади, мемуари та наукові дослідження про Голодомор. Українці, які його пережили й після війни опинилися у країнах вільного світу, разом із західними, зокрема американськими вченими, громадськими та політичними діячами збирали свідчення, вшановували пам’ять жертв, проводили наукові дослідження, видавали матеріали.

   У 1953 року американський юрист Рафаель Лемкін, який запровадив у світову правову термінологію термін “геноцид”, охарактеризував Голодомор як “класичний приклад геноциду”. Визначальними ж у збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин 1983-го, передусім у США та Канаді, що набули міжнародного розголосу. Тоді ж у канадському місті Едмонтоні спорудили першийпам'ятник жертвам Голодомору.

   1984 року Конгрес США створив спеціальну Комісію з розслідування штучного голоду в Україні у складі двох сенаторів та чотирьох осіб від Палати представників. Виконавчим директором Комісії став американський історик Джеймс Мейс. Комісія дійшла такого висновку, що Сталін та його оточення вчинили акт геноциду проти українського народу. Цей звіт комісії схвалив Конгрес США 1988-го. Того ж року за ініціативою Світового Конгресу Вільних Українців створено Міжнародну комісію юристів, яка мала дослідити свідчення про Голодомор 1932-1933 років, його причини, наслідки й винуватців. Комісія дійшла висновку, що Голодомор був актом геноциду.

   Під впливом викриттів СРСР врешті-решт змушений був визнати факт голоду 1932–1933 років. У 1993-му вперше на державному рівні відзначені його роковини – через 60 років після трагедії. 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом. 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008-го в Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. 2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо голоду в Україні за ознаками злочину геноциду. У січні 2010-го Апеляційний суд міста Києва ухвалив, що в 1932–1933 роках в Україні Сталін і його поплічники вчинили злочин геноциду.

   Сьогодні дані соціологічних досліджень свідчать, що, понад 80 % українців підтримують цю позицію. Визнання іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу.

   На жовтень 2023-го Голодомор 1932–1933 років в Україні визнали актом геноциду на державному рівні (крім України) парламенти 28 держав світу. Ватикан назвав Голодомор 1932–1933 років геноцидом (серед інших геноцидів XX столітті) в «Компендіумі соціальної доктрини Церкви», опублікованому 02.04.2004. Також Голодомор визнали геноцидом міжнародні організації, а саме Балтійська Асамблея (дорадчий орган зі співробітництва між парламентами Естонії, Латвії та Литви) у заяві від 24 листопада 2007 р., Європарламент у резолюції від 15 грудня 2022 р. та Парламентська асамблея Ради Європи 12.10.2023 ухвалила відповідну резолюцію.

  • Відеоісторія: Чому Голодомор став можливим?

https://www.youtube.com/watch?v=5F_VSHVyicw&t=213s&ab_channel=UkrainianInstituteofNationalRemembrance

  • Відеролик «Голодомор як відповідь на селянські повстання».

https://www.youtube.com/watch?v=K6ubTgkAduU&ab_channel=UkrainianInstituteofNationalRemembrance

  • «Голодомор – помста за свободу»

https://www.youtube.com/watch?v=14ABwo1znmI&list=PLitKIb_cEyqfd-Bg3I4YfbDtkfSxgm1NO&ab_channel=UkrainianInstituteofNationalRem

 

222222      Всеукраїнська акція “Запали свічку”

 

   В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, запалюють свічки. Цього року 25 листопада о 16-й годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання.

   Опісля біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях осель українці запалюють свічки і лампадки. О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом.

   А із настанням темряви запаліть і поставте свічку напідвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашускорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашувіру у майбутнє.

   Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

   Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

  • Ролик «Голодомор 1932–1933. Помста за нашу свободу»

https://www.youtube.com/watch?v=sdZI6R3J2-0&ab_channel=UkrainianInstituteofNationalRemembrance

 

Stop 1024x593       25 листопада – Міжнародний день боротьби

за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

   Ця проблема є однією з найактуальніших проблем людства, адже жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та автомобільних катастроф, разом узятих. Проте Україна докладає неабияких зусиль з усунення такого явища, як насилля в усіх життєвих проявах.

   Більшість випадків насилля над жінками відбувається, як це не сумно, в сім’ї. І тут мова йде не тільки про фізичне насилля, а й його латентні форми: сексуальне, фінансове, психологічне, вербальне. Домашнє насильство носить прихований характер, тому що ані жертви, ані їхні кривдники не готові розказати про проблему сім'ї за її межами.

   Насильство не завжди можна побачити, бо воно ретельно приховане «пасивними жертвами» від сторонніх очей за страхом і відчуттям провини. Але воно завжди є одним з наслідків гендерної дискримінації.

Насильство над жінками, незважаючи на те, є воно фізичним, економічним, сексуальним чи психологічним, є одним з найбільших порушень прав людини – права на життя, фізичну та психологічну недоторканість.

В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства, жінки втрачають довіру, самоповагу, а іноді й життя.Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, - вселити в них надію, що вихід є.

   Починаючи із 1981 року, жінки-активістки всього світу, 25 листопада щороку відзначають як день боротьби проти насилля. У 1999 році Генасамблея ООН проголосила цю дату Міжнародним днем за ліквідацію насилля по відношенню до жінок.

   Історичною передумовою означеної дати стала подія, що відбулася в 1961 році у Домініканській республіці. Тоді за наказом диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, політичні активістки. З того часу активісти всього світу виступають, щоб покласти край такому ганебному явищу, як насильство над жінкою.

Подолання проблем гендерного насильства є серйозним викликом для українського суспільства. До цієї теми необхідно звертати увагу всіх верств населення, щоб сформувати в суспільстві непримиренне ставлення до цього явища.

Першим кроком до подолання проблеми насильства має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Необхідно змінювати байдуже ставлення суспільства до насильства. Кожен з нас має сказати «Стоп!» насильству у власній родині.

Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному – і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.

- Відео «Як захиститись від домашнього насильства»

https://bashtanskaotg.gov.ua/news/yak-zahistitis-vid-domashnogo-nasilstva-2021-10-01

 

 

images 4    День Гідності і Свободи

Цього листопада виповнюється 10 років від початку Революції Гідності. Події на Майдані стали переломними для новітньої історії України: тоді українці на весь світ заявили про свою готовність захищати європейські цінності, свободи та принципи демократії.

   Гасло свята Дня гідності та свободи у 2023 році -

                 "Заряджені гідністю та жагою до свободи".

     Ми віддаємо шану мужності та громадянському подвигу справжніх патріотів, які виступили на захист демократичних цінностей та відстояли національні інтереси і європейський вибір нашої держави! Весь світ бачив завзяття творців української державності. Українці довели, що наш народ є господарем на своїй землі!

Саме на цей день припав початок двох революцій: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, коли українці стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави, її європейського вектору розвитку.

   Ми віддаємо шану громадянському подвигу, патріотизму та мужності людей, які виступили на захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси і європейський вибір нашої держави. У цей день ми згадуємо й тих, хто нині захищає нашу свободу та незалежність. Дякуємо їм за мужність, патріотизм, витримку і терпіння.

   Гідний поваги народ, має пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за Свободу, Гідність та Незалежність нашої Держави.

Відеоматеріали:

-         «Помаранчева революція 2004 року - найяскравіші моменти»

https://www.youtube.com/watch?v=EG4De4Icsmo&ab_channel=NVUA

-         «Українська революція: за півкроку до крові»

https://www.youtube.com/watch?v=zuGEIWC3wpo&ab_channel=5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB

-         «МАЙДАН. Шість літер нашої свободи»

https://www.youtube.com/watch?v=KJaK8_uKHh4&ab_channel=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

 

 

16 mizhnarodnyj den terpymosti international day for tolerance      16 листопада - Міжнародний день толерантності

     Міжнародний день толерантності — свято, яке відзначається в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО.

   Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповіданнь, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

       Толерантність – це вміння людини ставитись без агресії до думок інших людей, до їх способу життя, віросповідання, звичаїв, традицій, ідей і почуттів.

   Нам варто вчитися бути не просто «такими як всі», а поважати інших, вміти висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію.

   Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування.

     Толерантність допомагає вижити людству як виду. Чим кращі взаємовідносини будуть між людьми, тим більше шансів вирішити різні проблеми: екологічні, технологічні та інші.

    

  • Відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=VPiRpS90qZg

https://www.youtube.com/watch?v=xM6NNFco4Oo

  • Вікторина до дня толерантності

https://www.youtube.com/watch?v=ElkmNcbh3gs&ab_channel=%D0%9B%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

  • Гра «Всі різні – всі рівні»

https://learningapps.org/watch?v=p9khmo5s320

  

 ЖОВТЕНЬ

 

28 жовтня      28 жовтня - День визволення України

                                                               від фашистських загарбників.

   В цей день вшановуємо пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

   Україна зробила величезний внесок у розгром Гітлерівської Німеччини. В ході Другої світової війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.

   Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року.

   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. воїнів, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).

    Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.

     Дорогою ціною дісталася перемога Україні! На окупованій території країни загинуло 5,5 млн осіб, у тому числі майже 4 млн мирних жителів, до Німеччини було вивезено приблизно 2,2 млн остарбайтерів. У ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів. На території України цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.  

В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.

Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні.

Вічна пам’ять визволителям Української землі, полеглим на полі битви! Честь і слава живим героям!

Відеоматеріали до перегляду:

https://www.youtube.com/watch?v=zpY5R1Ka3yY

https://www.youtube.com/watch?v=W15j4bogNfY

 

 

 

 

1636438494 dyktant День української писемності та мови

Єдиний скарб у тебе – рідна мова.

Заклятий для сусіднього хижацтва.

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

П. Куліш

         День української писемності та мови з 1997 року традиційно відзначали 9 листопада, у день пам’яті преподобного Нестора Літописця, вважається, що саме Нестор став прабатьком української писемної мови. Долучилися до цієї справи ще Кирило та Мефодій, які створили слов’янську азбуку.

Цього року дата свята змінилася - Україна вперше відзначатиме День української писемності та мови 27 жовтня. Перенесення пов’язане з переходом Православної церкви на новоюліанський календар.28 липня 2023 року Президент України підписав указ про зміну дати святкування Дня української писемності та мови - з 9 листопада на 27 жовтня.

   Упродовж століть українська мова, так само як і її носії – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав.

   Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні.

   Традиційно упрямому ефірі транслюється «Диктант національної єдності», який може написати кожен бажаючий. З кожним роком кількість учасників мовного флешмобу зростає. Ось і цого року здобувачі освіти нашого закладу написали цей диктант.

Також, в цей день стартує Міжнародний конкурс знавців української мови ім. П. Яцика.

   Давньогрецький філософ Сократ закарбував у віках мудрість: «Заговори, щоб я тебе побачив». Саме в розмові людина виявляє свою приналежність до певної культури.

   Друзі, говорімо українською, щоб світ побачив успіх України, її духовні та інтелектуальні надбання!

Вчімо українську та шануймо її!   Все буде Україна!

Відеоматеріал за посиланням: «Як вижила українська мова!»

https://www.youtube.com/watch?v=b66D1Wnmifc

 

 

 

 

 

 

Без названия 12      1 жовтня - День захисників і захисниць України.

   14 жовтня – визначна дата в Україні. Це свято Покрови Пресвятої Богородиці для православних українців є одним з найбільших релігійних свят осені. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Тому це День українського козацтва.

   З 2021 року свято офіційно назване Днем захисників і захисниць України. В сучасній українській армії жінки пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли різні військові спеціальності.

   А ще, цього року відмічаємо 80 річчя утворення Української повстанської армії. Це військово-політична формація Українського національно-визвольного руху, яка прагнула відновити українську державність.

Сучасні Збройні сили України незламні, вони наслідують військові традиції козаків та повстанців. Зокрема, гасло «Слава Україні!» у 2018 році стало офіційним військовим вітанням, а пісня «Зродились ми великої години», яка з 1932 року була гімном ОУН, – тепер марш українського війська.

Тоді й зараз ворог – один. У повномасштабній війні, розв’язаній РФ, українці зі зброєю в руках боронять незалежність не лише власної держави, а й країн Європи.

Сьогоднішня війна – не лише за майбутнє, а й за наше минуле – за правдиву історію та пам’ять про борців за незалежність. Ми боремося за свободу та незалежність, за утвердження національної гідності.

   Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу!

Слава Україні! Героям слава!

  • Онлайн вікторина «Традиції знаємо , шануємо, примножуємо»

https://view.genial.ly/5f7b2379be11910d3b9f5b6c/learning-experience-challenges-den-kozactva

  • Урок звитяги «Герої нашого краю»

https://view.genial.ly/650c0e57504ecb00114dd3f1/presentation-urok-zvityagi-geroyi-ridnogo-krayu

 

 

 

ВЕРЕСЕНЬ

44dd1c9c2c559c43110f258b42ea2997a5a7bd47День пам’яті трагедії Бабиного Яру

   29 вересня - роковини одного з найжахливіших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинені нацистами у 1941-1943 роках.

   Лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941-го року – в урочищі Бабин Яр у Києві розстріляли майже 34 тисячі євреїв.

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року, коли було розстріляно 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка розміщувалась безпосередньо біля Бабиного Яру. Точне місце розстрілу невідомо.

Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах 24 вересня 1941 року на Хрещатику, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту.

   Наприкінці вересня 1941 р. зондеркоманда захопила дев’ять провідних рабинів м. Києва і наказала їм зробити відозву: «Після санобробки всі євреї і їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця…»

27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний». Маса людей, які рухалися з різних районів міста, зливалася в один потік на вулиці Мельникова. У кінці її, біля протитанкового рову, загородженого «їжаками», була поставлена «застава», за якою розгорнута похідна канцелярія. Почергово від натовпу відділяли 30-40 осіб і під конвоєм вели «реєструватися». У людей відбирали всі документи і цінності. Документи в поспіху кидали в мішки а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…

     Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації.

   У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру – приблизно від 70 тисяч до 150 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно висновкам спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

   Трагедія Бабиного Яру - скорботні події, вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

   У цей день скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі, співчуваємо болю та втраті. Нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться!

     Забуттю не підлягає……

Відео для перегляду:

-         Бабин Яр | Трагедія людства на українській землі

       https://www.youtube.com/watch?v=xV26STctYQU

 

 

10034550 1 8 ВЕРЕСНЯ - ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ ДОНБАСУ ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

     На початку вересня, Донбас відзначає світлу дату – День визволення від нацистської окупації. У цей день ми згадуємо трагічні події минулої війни, історію окупації та історію визволення, наші втрати.

     Процес визволення Донбасу був тривалим. Поразка німецьких військ під Сталінградом, що мала наслідком докорінну зміну обстановки на південному фланзі фронту, створила передумови для наступу та визволення Донбасу.

     18 грудня 1942 року військами Південно-Західного фронту було визволено перші населенні пункти на території Донбасу і, водночас, України. Яскравим свідченням гостроти та кровопролиття боїв є те, що лише в боях за Мілове Ворошиловградської області – перший визволений районний центр України – загинуло 1066 солдатів.

   У ході зимових боїв 1942-1943 років було визволено більшу частину Ворошиловградської та частину Сталінської області. Проте, підтягнувши резерви з інших ділянок радянсько-німецького фронту, скориставшись знекровленістю частин Армії, розтягнутістю комунікацій, прорахунками командування протягом кінця лютого – березня 1943 року вермахту вдалося повернути контроль над частиною раніше визволеної території Донбасу.

   У липні 1943 року війська Південного та Південно-Західного фронту в кровопролитних боях на Міусі та Сіверському Донці створили передумови для подальшої операції з метою остаточного визволення Донбасу. Донбаська наступальна операція, що здійснювалася силами Південного та Південно-Західного фронтів, почалась 13 серпня 1943 року. Особливим кровопролиттям характеризувалися бої на ріці Міус, де було створено потужну систему оборонних споруд під назвою «Міус-фронт», за висоту 277,9 (Савур-Могила), на Сіверському Донці.

   Незважаючи на запеклий опір ворога і важкі власні втрати, наступ тривав: 5 вересня було визволено Горлівку, 8 вересня – головне місто Донбасу – м. Сталіно, 10 вересня – Маріуполь. 14 вересня було визволено останні населені пункти на території Сталінської області, бойові дії було перенесено на територію Запорізької та Дніпропетровської областей.

   Серпень-вересень 1943 року став часом остаточного визволення Донбасу – події, яка в пам’яті воєнного покоління закарбувалася і донині залишається як одна з найбільш значущих у житті. Жертвами нацистської окупації стали сотні тисяч наших земляків. Згідно з даними «Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників…» людські втрати регіону під час окупації оцінювалися наступними цифрами – 279 тис. Загиблих громадян на території Сталінської області, понад 100 тис. Загиблих громадян на території Ворошиловградської області.

   Дорогою ціною було куплене і визволення. Війська зазнали величезних втрат під час оборони та визволення Донбасу. Згідно зі зробленими підрахунками втрати з 8 жовтня 1941 по 14 вересня 1943 рр. Лише на території Сталінської області склали не менш 340 тис. Осіб, серед яких понад 60 тис. Загиблих та до 85 тис. Тих, хто пропав безвісті. Значними були і втрати партизанів та підпільників Донбасу.

   Пам’ятаймо їх – тих, хто боровся проти нацизму, тих, хто приніс визволення нашому краю, тих, хто визволяв Україну… Живих і мертвих

 

Прочитано 245 разів