В умовах воєнного стану в Україні, масової евакуації та переміщення дітей, сімей з дітьми з населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження з ними. Жорстоке поводження з дитиною розглядається як будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства, зокрема, домашнього насильства.
 Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Діти, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально. Домашнє насильство загострюється під час війни в родинах, де воно було й до того, і може виникнути на тлі конфліктів та загальної напруженості там, де його раніше не було.
 Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо.  Розв’язання своїх проблем діти, які постраждали від насильства часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто поєднано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та здійснювати інші протиправні дії.
 Своєчасне виявлення дітей, які зазнали жорстокого поводження або тих хто може бути потенційно постраждалою від домашнього насильства, допомагає запобігти наслідків, які можуть проявлятися не відразу, а через якийсь час, зокрема і досить тривалий – це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість. 
 Поки що немає статистики випадків щодо домашнього насильства над дітьми під час війни, але, як і в будь-яких екстремальних умовах, зараз – момент підвищеного ризику.

                                                                        Визначення домашнього насильства

 Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію
домашньому насильству» домашнім насильством визнаються діяння (дiї або
бездіяльність):

 фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру
 що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання
 або мiж родичами, або мiж колишнім чи теперішнім подружжям
 або мiж іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі
 незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила такі діяння, у тому самому місці, що й постраждала особа
 також погрози вчинити такі діяння.
                                                      Важливо! Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, це:
 особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі
 або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

                                                                       Види та ознаки домашнього насильства

 Фізичне насильство - дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета.
 Фізичне насильство - це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення.

                                                                                    Ознаки фізичного насильства:

 синяки або поламані кістки;
 відбитки предметів/предмета;
 синець або поріз, якому немає пояснень;
 боязнь дорослих, особливо батьків, агресія;
 боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будьякого дотику.

 Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

                                                                                Ознаки сексуального насильства:

 таємність;
 надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов'язані;
 надмірний прояв уваги до всього, що пов'язане з сексуальною темою;
 побоювання певної людини чи члена сім'ї;
 надмірна піддатливість;
 агресія;
 біль при сечовипусканні;
 ускладнення при ходьбі чи сидінні;
 нетримання сечі;
 анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.

 Психологічне (емоційне) насильство - це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. У психічному насильстві можна відокремити вербальне та емоційне насильство. Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів
буквально за кожний вчинок. Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

                                                                      Ознаки психологічного (емоційного) насильства:

 відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;
 порушення мови, сну, прийому їжі;
 систематичне повторювання дій, зокрема - розкачування, смоктання пальців, кусання;
 відсутність зосередження та уваги;
 відсутність інтересу чи емоцій;
 депресія або віддаленість.

Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

 Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі):

 брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;
 безсоння;
 недотримання гігієнічних норм;
 медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;
 ховання або крадіжка їжі;
 відсутність або низький рівень соціальних навичок;
 бездоглядність;
 нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей
віковим нормам.

                                                                 Виявлення домашнього насильства над дитиною
                                                            під час дистанційного навчання в умовах воєнного стану

 В період воєнного стану існують ризики посилення конфліктів у сім’ях, зокрема через емоційне напруження, економічні негаразди, що може спричинити жорстоке поводження з дітьми. Діти потребують нашої уваги та допомоги як ніколи. Якщо у дитини змінилася поведінка, вона стала занадто мовчазною або навпаки перебуває у тривожному, збудженому стані, якщо ви бачите якісь вже явні психологічні складнощі не відкладайте це до «після війни». Вже зараз дитині можна і потрібно надати психологічну допомогу в онлайн режимі, або перенаправити до інших спеціалістів.
 Загалом, насильство в умовах війни набирає нових форм прояву, стає ще більш жорстокішим і таке явище як домашнє насильство стає менш помітним, а діти залишаються незахищеними. Водночас за жодних обставин
насильство не може бути виправданим.
 Тому, звертаємо увагу на необхідність здійснення заходів у виявленні фактів домашнього насильства під час дистанційного навчання, реагування на таке явище і вчасного надання потерпілим дітям допомоги попри воєнний стан в державі.  Основним методом щодо виявлення постраждалої дитини від жорстокого поводження, зокрема домашнього насильства є спостереження. У процесі спостереження фахівці психологічної служби мають звертати увагу на:

 емоційну сферу (страхи, емоційна нестабільність, гнів, почуття сорому, провини, незахищеності, посттравматичний стресовий розлад, депресії тощо);
 когнітивну сферу (затримка мовного та психічного розвитку, труднощі концентрації уваги, зниження успішності, відсутність інтересу до навчання);
 особистісну сферу (занижена самооцінка);
 поведінкову сферу (суперечливість поведінки, відстороненість, гіперактивність, девіантність, аутоагресія);
 сферу міжособистісних відносин (конфліктність, агресивність).

 Важливим є уважне ставлення до учасників освітнього процесу i здатність вчасно помітити тривожні симптоми в поведінці та настроях дітей, тобто, якщо під час проведення онлайн-занять педагог бачить або чує, що:

 батьки або інші члени сім’ї:
 застосовують до дитини штовхання, хапання, ляпаси, побиття, стусани, укуси, викручування рук, смикання за волосся, словесні образи, погрози, приниження, крики, залякування тощо;
 перешкоджають спілкуванню з однолітками;
 перешкоджають участі дитини в онлайн-занятті;
 навмисно псують улюблені іграшки, особисті речі;
 примушують виконувати непосильну для дитини роботу; змушують виконувати роботу замість відвідування онлайн-занять;
 сваряться, б'ються мiж собою тощо;

 дитина:
 скаржиться на вищеперелічені прояви до неї з боку інших членів сім’ї, родичів;
 протягом одного або кількох занять різко змінює звичну для неї поведінку;
 уникає контактів із однолітками та педагогами, не виходить на зв'язок або змінила стиль спілкування;
 проявляє страх перед появою батьків, інших членів сім’ї;
 проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;
 має тілесні ушкодження, синці, намагається приховати травми та обставини їх отримання під час онлайн-спілкування;
 заплакана, замкнута, тривожна, боязка, відмовляється вмикати камеру
та мікрофон;
 має поганий вигляд, скаржиться на погане самопочуття;
 демонструє втрату інтересу до навчання та іншої діяльності;
 проявляє інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні й поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

 Ці поведінкові прояви та видимі ознаки можуть сигналізувати, що дитина потерпає від будь-якої з форм насильства або є загроза вчинення насильства.  Цей список не є вичерпним, але багато з цих ознак є специфічними для ситуації, пов’язаної з насильством. Однак, якщо ці ознаки присутні, педагогу спільно з психологом закладу освіти необхідно з’ясувати їхні причини – довірливо й конфіденційно поспілкуватися з учнем/ученицею, його/її батьками, друзями. І зробити це слід максимально тактовно, щоб своїми діями не погіршити його/її стан, не нанести додаткової травми.

                      Алгоритм дій у разі виявлення факту домашнього насильства щодо дитини під час дистанційного навчання
 в умовах воєнного стану

 У разі отримання інформації/повідомлення або/та у ситуації особистого виявлення домашнього насильства або загрози його вчинення: 

 Передайте інформацію для подальшого реагування керівнику закладу та/або уповноваженій особі.
 Зберігайте спокій, налаштуйте себе на спілкування з дитиною.
 Оцініть стан дитини.
 Забезпечте організацію надання медичної допомоги (у разі потреби):
 дізнайтеся адресу місцезнаходження дитини;
 викличте швидку допомогу.
 Не залишайте дитину наодинці:
 зателефонуйте до дитини або вийдіть на зв'язок через соціальні мережі;
 дізнайтеся, чи є ще хтось вдома із дорослих. Якщо так, запитайте, чи може дитина довіритися цій людині.
 Якщо поряд із дитиною перебуває тільки кривдник, запропонуйте  знайти безпечне місце для спілкування:
 будьте на зв’язку до моменту, поки не переконаєтеся, що дитина в безпеці;
 у разі потреби зателефонуйте до поліції.
 Заспокійте дитину:
 запропонуйте випити склянку води та якомога глибше подихати тощо;
 запитайте в дитини про її емоційний стан: «Що сталося?», «Як ти себе почуваєш?», «Що я можу зараз для тебе зробити?».
 Похваліть дитину за те, що вона до вас звернулася та розповіла про ситуацію.
 Можете поспілкуватися з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрози його вчинення.
 Можете провести бесіду з учасниками ситуації: дітьми-свідками
(спостерігачами), дотримуючись відповідних правил спілкування.
 Можете провести бесіду з батьками дитини.

                                                           Перенаправлення дітей постраждалих від домашнього насильства

 В умовах воєнного стану вкрай важливим є налагодження оперативної взаємодії практичних психологів/соціальних педагогів з суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашнього насильства, зокрема, це:

 органи Національної поліції;
 територіальні органи ДСНС та підпорядковані їм підрозділи;
 фахівці із соціальної роботи / надавачі соціальних послуг;
 заклади охорони здоров’я;
 заклади соціального захисту населення;
 спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства (мобільні бригади соціально-психологічної допомоги);
 неурядові та благодійні організації тощо.


 Особливо важливими складовими взаємодії суб’єктів, яким стало відомо про дитину, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров’ю є:

 у разі потреби надати дитині домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;
 невідкладно повідомити про таку дитину (телефоном або засобами електронної комунікації) органам Національної поліції (для вжиття заходів щодо припинення протиправних дій стосовно дитини) та службі у справах дітей за місцем виявлення та перебування дитини;
 за наявності загрози життю чи здоров’ю у зв’язку з техногенними аваріями та іншими надзвичайними ситуаціями або загрозою їх виникнення – невідкладно повідомити підрозділ територіального органу ДСНС.

 З інформацією про випадки жорстокого поводження з дитиною або ймовірну загрозу її життю чи здоров’ю стосовно дітей також можна звертатися до:

 органів державної влади,
 органів місцевого самоврядування,
 охорони здоров’я,
 соціального захисту населення,
 центрів соціальних служб / інших надавачів послуг,
 фахівців із соціальної роботи,
 спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги,
 центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
 бюро правової допомоги,
 органів прокуратури,
 уповноважених органів з питань пробації,
 спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

 Звертаємо увагу, що важливим питанням є фіксація інформації в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (додаток 3 до Постанови КМУ № 658 від 22 серпня 2018 року).

 Інформування учасників освітнього процесу про діяльність «Гарячих ліній» 

 Для оперативного реагування на повідомлення про випадки жорстокого поводження з дитиною або ймовірну загрозу її життю чи здоров’ю всі учасники освітнього процесу мають бути поінформовані про контакти (телефони, гарячі лінії, електронні ресурси тощо), за якими необхідно повідомляти про дітей, які опинилися в небезпеці або зазнали жорстокого
поводження.
 Важливим є інформування дітей про можливість особисто звернутися до відповідних суб’єктів та органів у разі порушення прав дитини, жорстокого поводження з нею, зокрема, домашнього насильства. Таке інформування може бути забезпечено шляхом надання відповідної інформації та контактів таких суб’єктів педагогами закладів освіти під час освітнього процесу, а саме дистанційного навчання, в учнівських групах і спільнотах, розміщення інформації в соціальних мережах, на вебсайтах державних органів, громадських організацій тощо.

 Нагадуємо, що отримати допомогу, консультації та психологічну підтримку можна за телефонами:

 Національна гаряча лінія для дітей та молоді (консультування дітей та молоді щодо проблем в особистих стосунках, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження, консультації психолога, юриста та соціальних працівників щодо випадків порушення прав дитини) – 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного)
 Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного)
 Урядовий контактний центр (консультації з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидія домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей) – 1547
 Єдиний номер українських екстрених служб 112

 За ініціативою Офісу Президента України, спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Міністерством соціальної політики України створено чат-бот у мережі Telegram «Дитина не сама»
https://t.me/dytyna_ne_sama_bot який допомагає дітям у складних ситуаціях під час воєнного стану.

 Матеріали з питань запобігання та протидії домашньому насильству:

 офіційний сайт Міністерства освіти і науки України
https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/psihologichnasluzhba/psihologichna-pidtrimka-ditej
 офіційний сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту
освіти» https://drive.google.com/.../1kdBNPKwOfNWwoLNJ5RaJIv.../view
 офіційний сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» перелік навчальних і виховних програм з питань запобігання та протидії домашньому насильству https://drive.google.com/.../1hnQ3giKp7pUHM0PmCPzMro.../view
 офіційний сайт Донецької ОДА у розділі «Громадськості» підрозділ
«Протидія домашньому насильству» https://usm.dn.gov.ua/.../protidiyadomashnomu-nasilstvu
 офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі «Новини» та «Програми та напрями діяльності» https://dnmcps.com.ua/category/propoperedzhennya-nasilstva
 сторінка у Facebook «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти»
https://www.facebook.com/groups/273346713875356
 Відеоматеріали - створенні методистами КЗ ДНМЦ ПС
https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ovStEwRpVG?usp=sharing
 Інформація про «Гарячі лінії» підготовлено методистами КЗ ДНМЦ
ПС https://drive.google.com/drive/folders/1xcMgKCDEBHX1sQ3A_UuExhCXFaJUefl
 офіційний сайт Громадської організації «Всеукраїнський
Громадський Центр «Волонтер» https://volunteer.kiev.ua
 офіційний сайт Громадської правозахисної організації «Ла Страда Україна» https://la-strada.org.ua

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
2. Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству».
3. Лист Міністерства соціальної політики в Україні від 31.03.2022 № 3247/0/2-22/57 «Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану».
4. Лист КЗ ДНМЦ ПС від 02.04.2020 № 01/03-67 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії домашньому насильству».
5. «Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого  поводження з дітьми в умовах воєнного стану». Автори: ЮНІСЕФ, Міністерство соціальної політики в Україні, МВС України.

6. «Протидія домашньому насильству над дітьми в умовах дистанційного навчання. Рекомендації для освітян». Автори: ЮНІСЕФ, ГО «Ла СтрадаУкраїн

Виконавець:
Методист КЗ ДНМЦ ПС
Сафонова О.В.