КВІТЕНЬ
26 квітня - День пам’яті Чорнобильської трагедії
Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це нестерпний біль нашої нації.
На Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року проходило планове виключення реактора, яке тривало 20 секунд, що здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд у результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, у результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований.
У вересні 2003 року на саміті СНД Президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада голів держав СНД підтримала цю пропозицію.
Чорнобильська атомна електростанція є символом наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства. Трагедія, спричинена вибухом на її четвертому енергоблоці, не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
У 2023 році Україна має боронити свою землю від російського агресора і знову стояти на охороні всього світу від катастрофи.
Чорнобильська атомна електростанція в перший день війни була захоплена російськими військовими, тоді ж були вчинені провокації зі сторони рф, взято в полон захисників ЧАЕС та вивезено частину її обладнання.
31 березня 2022 року російські війська, які отримали відсіч на підступах до Києва та не змогли за місяць захопити українську столицю, покинули промисловий майданчик станції. 2 квітня персонал ЧАЕС урочисто підняв прапор України біля адміністративно-побутового корпусу ЧАЕС.
У цей день вшануймо ліквідаторів, за їх сміливість та відвагу! Передаємо найщиріші слова вдячності та доземний уклін за високу громадянську позицію і схиляємо голови перед світлою пам’яттю пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на та сучасний персонал ЧАЕС, що не втратив контроль над ядерними матеріалами в результаті окупації та зміг зберегти АЕС у максимально безпечному стані.
Україна і світ з острахом спостерігали за тими подіями. Адже людство не повинно вдруге пережити катастрофу подібного масштабу.
Все буде Україна!
Відео для перегляду:
- «Чорнобильська катастрофа» https://youtu.be/UhgXiUf9vX8
- «Чорнобиль: як це було» https://youtu.be/bXEtitHp9Dc
12 квітня - Всесвітній день авіації та космонавтики
12 квітня – день початку епохи пілотованих космічних польотів – спільне свято, що з’єднує минуле, сьогодення і майбутнє людей Землі.
У цей день, Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Схід» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.
За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики».
В Україні цей День має назву «День працівників ракетно-космічної галузі України» і закріплений Указом Президента України від 13 березня 1997 року № 230/97, його святкування відповідно проводиться щорічно 12 квітня. Пізніше, 7-го квітня 2011-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН, була прийнята відповідна резолюція № 65/271, в якій 12-е квітня проголошено Міжнародним днем польоту людини в космос.
Українці давно змусили увесь світ шанувати наш "космічний" потенціал. Українські науковці змінювали історію своїми винаходами, а численні космонавти безстрашно виконували місію землян у Всесвіті. Наші земляки стали основоположниками астрофізики у світі, розробили теорію радіовипромінювання Сонця та метод визначення швидкості осьового обертання зірок, вперше здійснили зварювання у відкритому космосі.
Україна і космос – нероздільні. Зв’язок цей міцно встановився на зорі космонавтики. Українське походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі, як Костянтин Ціолковський, Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк.
Сергій Корольов 12 квітня 1961 року вивів у космос першу людину планети. Конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів Сергій Корольов народився у місті Житомирі, тривалий час жив в Одесі, навчався у Київському політехнічному інституті.
Історично першим українцем у космосі став – Павло Попович, який здійснив політ 12 серпня 1962 року. До кінця життя він пишався своїм українським походженням і тією честю, яка випала на його долю
Микола Кибальчич, уродженець містечка Короп, Чернігівської області, запропонував оригінальний проект космічного літального апарата.
Наш співвітчизник з Полтави Юрій Кондратюк (справжнє ім'я - Олександр Гнатович Шаргей ) розробив революційний у науковій спільноті проект польоту на Місяць. Наукова праця Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів» була опублікована у США. У своїй науковій праці Кондратюк вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет. Згодом НАСА США використала ідеї нашого впіввітчизника під час розробки програми висадки людини на Місяць 1969 року.
Значний внесок у розвиток ракетобудування зробив і видатний учений-аеродинамік, дослідник реактивного та ракетного руху Георгій Проскура. Під його керівництвом, починаючи з 1930 року, в Харківському авіаційному інституті плідно працювала група вчених-однодумців. Науковці досліджували питання, пов’язані з освоєнням космосу.
Одним із засновників ракетобудування вважається уродженець Одеси Валентин Глушко. Саме під його керівництвом створювалися потужні ракетні двигуни.
У 1954 році на Південному машинобудівному заводі у Дніпропетровську було організовано конструкторське бюро з розробки нових типів ракет і ракетних комплексів. Роботою науковців було доручено керувати Михайлові Янгелю, батьки якого були свого часу репресовані з України до Сибіру.
Також слід зазначити внесок у світову космічну науку Станіслава Конюхова, генерального конструктора Державного конструкторського бюро «Південне» протягом 1991-2011 рр.
Леонід Каденюк відомий усім як перший космонавт незалежної України.
Яскраві успіхи космонавтики – закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.
Вітаємо всіх ветеранів, фахівців галузі, конструкторів та інженерно-технічних працівників, вчених та верстатників, усіх, хто примножує славу України своєю наполегливою працею у сфері виробництва ракетно-космічної продукції і дослідження мирного космосу з професійним святом.
«12 квітня - Всесвітній день авіації і космонавтики» https://www.youtube.com/watch?v=PCUZpYwtmtM
«Перший українець у космосі - історія Леоніда Каденюка»https://www.youtube.com/watch?v=AOv4PUnhpmU
11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів
В цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в фашистських концтаборах.
Цю дату згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов з його воріт із сумно відомим написом “Jedem das Seine” – “Кожному своє”.
Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека тощо. І відтоді, ця пам’ятна дата болить незагойною раною в серцях народів світу.
Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Під час Другої світової війни в таборах перебувало 18 мільйонів чоловік, з них більше 11 мільйонів були знищені.
На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, на території країн колишнього Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві. Це концтабори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький».
Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів — це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору, висловлюємо повагу старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки і страждання.
Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтабору. Наш праведний обов’язок – пам’ятати про борців антифашистського опору задля збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.
Відео для перегляду: «Концтабори» https://www.youtube.com/watch?v=PlZmSFl6TLI
«До Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів» https://www.youtube.com/watch?v=tiVEKjqCdTg
4 квітня - День створення НАТО
НАТО — міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 29 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору.
4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12 країн був підписаний Північноатлантичний договір, на підставі якого було засновано Організацію Північноатлантичного Договору – міжнародний союз колективної оборони.
НАТО народилася як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветував багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легітимного колективного захисту.
Альянс був створений на основі договору між країнами-членами, кожна з яких приєдналася до нього добровільно після публічного обговорення і відповідного парламентського процесу: Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португальської республіки, Сполучених Штатів Америки та Французької республіки.
Після завершення процесу ратифікації Договору всіма учасниками та депонування відповідних документів у США він набув чинності з 24 серпня 1949 року.
Договір поважає індивідуальні права країн-членів та міжнародні зобов’язання згідно зі Статутом ООН. Він зобов’язує країни-учасниці взяти на себе частину ризиків і відповідальності за колективну безпеку, а також утримуватись від приєднання до будь-яких інших міжнародних зобов’язань, які можуть суперечити договору.
Усі рішення в НАТО приймаються колегіально на основі консенсусу. Найважливішим органом прийняття рішень в НАТО є Північноатлантична рада, в якій беруть участь представники усіх країн-членів Альянсу на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів. На сьогодні Організація Північноатлантичного договору - це альянс 29 країн з Північної Америки і Європи.
Емблема НАТО була затверджена у жовтні 1953 року як символ Північноатлантичного союзу. Круг символізує єдність і співпрацю,
зображення котушки компаса - загальний шлях до миру, який обрали держави - члени цього союзу.
Відносини України з НАТО почали розвиватися невдовзі після здобуття нею незалежності у 1991 році. Вже у січні 1992 року представник України вперше взяв участь у Робочій групі високого рівня Радипівнічноатлантичного співробітництва. Але по справжньому доленосними взаємовідносини України з НАТО стали в останні роки, саме тоді, коли триває агресія Росії проти України. Україна остаточно визначилась, і тримає курс на ЄС та НАТО. Верховна Рада 7 лютого 2019 року ухвалила зміни до Конституції про курс України на вступ до ЄС і НАТО.
У січні 2020 року Україна офіційно подала заявку на отримання членства в так званій Програмі розширених можливостей НАТО (ІОР), яка є інструментом поглиблення двосторонньої співпраці Альянсу з третіми країнами. 30 вересня 2022року Україна підписала заявку на пришвидшений вступ до Північноатлантичного альянсу.
Рух України до членства в НАТО став не менш, а можливо, й більш нагальним пріоритетом для нашої держави, ніж членство в ЄС, яке точно потребуватиме довшої роботи, адаптації законодавства, підготовки до об’єднання ринків тощо.
Вступ України до НАТО, що є політичним рішенням, в теорії може відбутися значно швидше. А суспільна підтримка вступу в Альянс нині б’є рекорди і стала ще однією з об’єднавчих ідей для українців.
Утім, проблемою лишається брак одностайності у підтримці вступу України у лавах самого Альянсу. Саміт НАТО у Вільнюсі, який відбудеться 11-12 липня 2023 року, стане місцем, де з’явиться відповідь на стратегічне питання геополітичного значення – чи отримає Україна запрошення до НАТО, чи ні.
Зараз всі розуміють, що запрошення України до вступу в НАТО вже на Вільнюському саміті не лише допоможе Україні, але й створить перспективи для довгострокового стійкого миру в Європі.
Відео до перегляду: «Історія створення НАТО»
БЕРЕЗЕНЬ
26 березня - День Національної гвардії України
26 березня – День Національної гвардії України. Професійне свято військових правоохоронців.
Народжена війною сучасна Національна гвардія України була створена в березні 2014 року в розпал агресії Росії на сході України. До неї увійшли підготовлені військовослужбовці внутрішніх військ і мотивовані добровольці, які об’єднали свої сили, щоб стати на захист народу і державності України.
Національна гвардія України – це військове формування з правоохоронними функціями. Вони справжні патріоти України, для яких захист інтересів держави є справою честі. З перших днів існування НГУ йшло відродження та становлення нових військових національних традицій. Національна гвардія України – єдине військове формування, яке з першого дня створення впроваджувало державну мову.
Національна гвардія у складний для України час в перших рядах стала на захист держави від зовнішнього агресора, відстоює незалежність, територіальну цілісність та недоторканість України та своїми героїчними діями разом з військовослужбовцями Збройних Сил України, інших складових сил оборони зірвали плани рашистів щодо бліцкригу.
Підрозділи Нацгвардії беруть активну участь в обороні Харкова, Маріуполя, Києва, Ірпеня, населених пунктів в районі проведення ООС, виконують завдання спільно із ЗСУ на інших напрямках оборони з метою відсічі збройної агресії РФ проти України.
Вітаємо гвардійців і їх родини! Бажаємо їм здоров’я і стійкості, високого професіоналізму, Божого благословення в боротьбі за майбутнє українського народу! Ми переможемо, бо з нами правда і з нами Бог.
І головне, здобути Перемогу над російським агресором та живими і здоровими повернутися до своїх сімей, батьків, дружин, дітей, онуків.
Слава Україні! Героям слава!
Мирного неба нам усім! Разом до перемоги!
Презентація «День Національної гвардії України» за посиланням:
https://view.genial.ly/641c149c32e41a00116dfd5e/presentation-basic-presentation
385 років від дня народження гетьмана Івана Мазепи
В українській історії є безліч славетних сторінок. Одна із них – доба Гетьманщини, де боротьбу за свободу та незалежність уособлює гетьман Іван Мазепа.
Саме йому судилося стати великим державотворцем, полководцем, дипломатом і культурним діячом, що творив нову історію ранньомодерної України.
Він народився 20 березня 1639 року у родовому селі Мазепинці, що неподалік Білої Церкви. Нащадок шляхетського роду Мазеп-Колядинських з відзнакою закінчив Києво-Могилянський колегіум, у Варшаві Єзуїтську колегію. Вільно володів латиною, російською, італійською, татарською, польською, французькою, німецькою мовами. Був при дворі короля Яна Казиміра ІІ, де здобув гарний досвід політичного та культурного життя. Служба при польському дворі також вплинула на формування національних та політичних переконань майбутнього гетьмана України. Він мріяв про відродження соборної, незалежної та культурно розвиненої проєвропейської держави.
Ставши гетьманом, Іван Мазепа, намагався налагодити дієве функціонування інституцій Української держави, запроваджуючи успіхи Великого князівства Литовського та Польської Корони. Проводив збалансовану зовнішню політику з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Речі Посполитій.
Його пожертви на церкву й освіту сприяли розвитку української культури. Дбаючи про розвиток освіти, він намагався дати можливість вирости новому поколінню козацької еліти, яка була б готова до відновлення незалежності.
Саме за часів Мазепиного регіментарства і завдяки його сприянню розвинулася Києво-Могилянська академія, Чернігівській колегіум та багато інших навчальних та духовних установ на теренах України. Завдяки чому сформувалася когорта блискучих інтелектуалів, які зробили помітний внесок не лише в українську, а й світову культури. Наприклад, саме з мазепинських часів бере свій першопочаток українська історична наука. Це початок діяльності видатних козацьких літописців – Самовидця, Григорія Граб’янки, Самійла Величка.
Мазепа був єдиним українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом 21 року. Перед Мазепою як господарником, адміністратором, дипломатом також варто схилити голову. Адже саме завдяки «рутинній» діяльності Мазепи в Україні – Гетьманщині сформувалося ядро модерної української нації, постала козацька еліта, що відіграла важливу роль не лише в українських націєтворчих процесах.
Цей період характеризувався економічним розвитком країни, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя в країні та культури. І це красномовно стверджувало народне прислів’я, яке побутувало на теренах української держави до середини XIX століття : “Від Богдана до Івана не було гетьмана”!
Іван Мазепа був особистістю світового масштабу! Ним захоплювалися й присвятили свої твори відомі поети та письменники такі як Дж. Байрон, В. Гюго, Ю. Словацький, Й. Фріч та багато ін. Свої музичні твори Мазепі, як талановитому керманичу, адресували Ф. Ліст, П. Сокальський, Е. Неріні, М. Грандваль. На своїх полотнах його зобразила й велика кількість європейських художників.
Вже тоді Мазепа розумів, що московія – це ворог. Заручившись підтримкою свого союзника, шведського короля Карла ХІІ, Іван Мазепа розпочинає визвольну війну проти московської держави. Запеклі бої під Полтавою із московитами змушують союзну армію до маневру – тимчасово відійти з території Гетьманщини для формування ударного кулака. Проте, раптова смерть гетьмана обірвала його плани.
Мазепа подарував Україні життя й освітив її проєвропейські політичні й дипломатичні шляхи. І сьогодні всі українці, нащадки Мазепи, захищають разом з усією світовою спільнотою від рашистської навали. За спробу звільнити Україну від московського ярма і йти проєвропейським шляхом, гетьман Мазепа був підданий анафемі, а столиця Батурин стерта з лиця землі.
Апостол Павло про християн колись сказав, що «нас убивають, а ми живі». Так і українці! Живі й утверджуються! Адже кров Мазепи тече у жилах захисників країни. Його розум, незламний дух, честь, свобода та сила надає їм сили та віри у перемогу, Україні право на незалежність.
- «Іван Мазепа. Біографія»
14 березня – День українського добровольця
Не заради орденів, а за покликом сердець взялися у 2014 році за зброю тисячі українців, коли над Україною нависла смертельна загроза. Вони стоять на смерть заради перемоги сьогодні… Разом ми нездоланна сила.
День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України для вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
Історичний екскурс свідчить, що феномен добровольства здавна притаманний українцям.
Одним із перших прикладів добровольства можна назвати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну. Інший яскравий приклад, але вже з нової історії України – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Події Першої світової війни, протистояння Австро-Угорщини Росії українці вирішили використати задля втілення заповітної мрії про незалежність України.
До лав УСС записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС. Варто зауважити, що тоді, в 1914 році, так само як і в 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки.
«З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії», – йшлося в німецькому повідомленні з фронту до командування Південної Армії. Півтора роки знадобилося стрільцям та австрійському командуванню щоб офіційно оформити українських добровольців як окрему бойову одиницю – полк УСС. Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух – по суті, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані «любистки» – спеціальні посилки-пакунки.
Потім було полум’я Другої світової – і знову добровольці першими стали на захист вітчизни. Згодом Революція Гідності та початок воєнних дій на сході нашої держави, коли тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини – початку пішли на майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії.
Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід. Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Українські добровольці стали гордістю українського народу та водночас головним болем кремлівських посіпак.
Наразі добровольці беруть активну участь у нинішній російсько-українській війні, захищають країну від визволителів, «руського мира» і здобувають перемогу кров’ю і потом.
vДень українського добровольця
https://www.youtube.com/watch?v=t1ppRbtBQ5c&ab_channel
vУкраїнські Добровольці.
https://www.youtube.com/watch?v=MlRYmAhV5EQ&ab_channel
vСтрічка «Українські добровольці»
https://www.youtube.com/watch?v=MlRYmAhV5EQ&ab_channel=NASVPressService
10 березня – День Державного Гімну України
Державний Гімн України – один з головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Його офіційна музична редакція була ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, а текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року.
10 березня для Дня Державного гімну був обраний як день, в який вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» в 1865 році в Перемишлі (Польща). Ним завершили концерт, присвячений пам’яті Тараса Шевченка. Того ж року вірш уже був надрукований разом із нотами. Твір у виконанні українського оперного співака-тенора Модеста Менцинського був записаний на платівку в Кельнському відділенні «Грамофона» у жовтні 1910 р.
На хвилі масових протестів, під час Помаранчевої революції та Революції гідності, національна пісня єднала мільйонів українців і досі зігріває наші серця.
Зараз, коли нові герої воюють за територіальну цілісність нашої країни, гімн має особливе значення для всіх і є тою духовною ланкою, що єднає нас із попередніми поколіннями борців за свободу.
Сьогодні Державний Гімн звучить на офіційних заходах і церемоніях, діти співають гімн України, переховуючись у бомбосховищах, під час ракетних обстрілів ворогом, а Захисники і Захисниці – на передовій.
Саме так звучить єдність та незламність української нації.
Цікаві факти
• Оригінал тексту та музики гімну, які написані рукою авторів, сьогодні зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.
• Пісня «Ще не вмерла Україна» була національним гімном за часів УНР та ЗУНР.
• У Радянському Союзі пісню не ухвалили гімном УРСР, адже текст суперечив комуністичній ідеології. Чубинському довелось заплатити високу ціну: шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду». З Архангельської губернії Чубинський повернувся через сім років.
• Музику гімну Верховна Рада України затвердила 15 січня 1992 року, а текст – 6 березня 2003 року. Тоді виправили рядок «Ще не вмерла Україна» на «Ще не вмерла України».
Матеріали для пергляду:
- Гімн України. Запис 1910 року (перший запис)
https://www.youtube.com/watch?v=A3kmKJ61osE&ab_channel=
- Майдан - Океан Зірок (якісний звук Гімну) 14.12.13 (гелікоптер)
https://www.youtube.com/watch?v=61i8odvonbA&ab_channel=icelandcat
День народження Тараса Григоровича Шевченка
9 березня 1814 року народився поет у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Дитячі роки проходять у селі Керелівка. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва.
Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. 1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану. Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.
Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.
У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну.
Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.
Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.
Звільнено з заслання у 1857 р. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер.
Матеріали до перегляду:
- Тарас Шевченко.Біографія
https://www.youtube.com/watch?v=ayFOnrfYYfQ&t=1s
- Справжній Шевченко: невідоме про українського генія // Част.1 https://www.youtube.com/watch?v=vENptozY22k
- Справжній Шевченко: невідоме про українського генія // Част.2https://www.youtube.com/watch?v=m03m_Ii1VfU
ЛЮТИЙ
26 лютого - День спротиву окупації
Автономної Республіки Крим та міста Севастополя
Зараз світовий інформаційний простір наповнений війною в Україні. Водночас, війна Росії проти України розпочалася значно раніше, а саме із розпалювання сепаратистських настроїв в Автономній Республіці Крим і наступною анексією Криму.
Так, 25 лютого 2014-го року біля будівлі Верховної Ради АР Крим відбувся проросійський мітинг, який організували організація «Кримський фронт» і так звані козацькі організації. Учасники акції вигукували проросійські гасла, вимагали відокремлення від України шляхом проведення референдуму. В той день перед мітингувальниками виступив тодішній голова Верховної Ради АРК Володимир Константинов, який оголосив про проведення 26 лютого позачергової сесії. ЗМІ почали повідомляти, що на цю сесію може бути винесено питання про вихід Криму зі складу України.
Наступного дня, 26 лютого, біля Верховної Ради АРК відбулося два мітинги: проукраїнський, організований Меджлісом кримськотатарського народу, який зібрав до 10 тисяч учасників, і проросійський – чисельністю близько 700 осіб, ініціатором якого стала партія «Руська єдність». Між проукраїнськими і проросійськими учасниками мітингів сталися сутички, внаслідок яких загинули дві людини. Проросійський мітинг відтіснили до внутрішнього двору Верховної Ради АР Крим, а призначену сесію парламенту скасували. Наступного дня будівлю Верховної Ради Криму захопили озброєні російські спецпризначенці.
Для вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території — в АР Крим та місті Севастополі, Президент України Володимир Зеленський у лютому 2020 року підписав Указ про встановлення 26 лютого в Україні Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Саме цього дня, 26 лютого 2014 року, у Сімферополі відбулося найбільше зібрання на підтримку цілісності та єдності України. Участь у мітингу взяли не тільки кримські татари, яких тоді там була переважна більшість, а представники різних національностей, що відстоювали територіальну цілісність України і висловлювали протест проти кремлівської інтервенції в Криму.
Ці події у Криму стали взірцем громадянської мужності, твердого волевиявлення та патріотизму місцевих мешканців, які вийшли на мітинг у центрі м. Сімферополь на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової «референдумної» сесії Верховної Ради Криму.
1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримала звернення президента Путіна про дозвіл на застосування ЗС РФ на території України. В свою чергу, РНБО України через агресію Росії ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність.
16 березня на окупованому півострові Росія провела так званий референдум щодо статусу Криму, а вже через два дні, 18 березня, в Кремлі відбулось підписання так званого Договору про прийняття Республіки Крим до складу Російської Федерації.
Нині в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, обшуки і незаконні затримання. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини та міжнародним правом.
Міжнародні організації визнали окупацію півострова незаконною і засудили дії Росії. Зокрема, за цей час було ухвалено чотири резолюції ООН щодо Криму. Разом з тим, ряд західних країн запровадили проти РФ економічні санкції. Президент Володимир Зеленський вважає, що питання деокупації Криму є спільним завданням для світової спільноти, яка об’єднується на майданчику Кримської платформи.
Увесь цей час кримський спротив триває. Крим чекає на повернення в Україну.
- Відео до перегляду «Крим. Нескорений» https://www.youtube.com/watch?v=Ua_IsqXJp1U&ab_channel
«Наша зброя – це наша правда…»
Здійснивши 24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення в Україну,
Кремль хотів остаточно знищити військовим шляхом українську державу та ідентичність. Цей напад завдав підступного удару міжнародному світопорядкові, створеному після Другої світової війни, підірвав стабільність не лише Європи, а й глобальної безпеки загалом.
20 лютого 2014 року розпочалася сучасна російсько-українська війна - тоді були вперше зафіксовані перетини державного кордону України збройними силами Російської Федерації через Керченську протоку.
Своєю збройною агресією росія розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі. Світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури».
Останні 30 років російська федерація цілеспрямовано підживлювала імперські амбіції, що зазнали удару через розвал Радянського Союзу, й відпрацьовувала методи відновлення імперського проєкту. Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої національної ідентичності, геноцид українського народу.
Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та масового волонтерського руху.
Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального, демонстративного порушення норм міжнародного права, рф прагне демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність демократичних країн та повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та колоніальних воєн. Тому світ має об’єднатися – щоб зупинити росію.
Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. Ми вдячні союзникам за потужну військову, політичну, економічну, фінансовута гуманітарну підтримку. Втім, для остаточної перемоги Україна потребує ще консолідованішої допомоги, передусім – у військовій сфері.
Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає. Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію.
Організація Об’єднаних Націй визнала війну рф проти України
найсерйознішим збройним конфліктом в Європі від часів Другої світової війни. Від 24 лютого 2022 року в Україні загинуло 9 тисяч 700 цивільних, ще 11 тисяч дістали поранень, майже 7 тисяч зникли безвісти. Нині за кордоном шукають прихистку 6,3 мільйона українських біженців, за даними ООН.
Сьогодні Україна стримує російську збройну агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі.
Тож наше суспільство має й надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови демократичної правової держави в сім’ї європейських народів. Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть звільнені.
Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.
Слава Україні! Героям слава!
Матеріали до перегляду:
- «Діалоги про війну»: повномасштабне вторгнення
https://www.youtube.com/watch?v=EP4h3DyQP7c&ab_channel=UkrainianInstituteofNationalRemembrance
- Відео-виставка плакатів «Плакати Великої війни» присвячену війні в Україні
https://www.youtube.com/watch?v=vr_DLmNWPAs&t=10s
Міжнародний день рідної мови
«...Як парость виноградної лози плекаймо мову...»
М. Рильський
21 лютого в усьому світі відзначається День рідної мови.
Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.
Історія цього свята сягає 21 лютого 1952 року, коли студенти-демонстранти у Східному Пакистані (Бангладеші) були розстріляні за те, що вимагали визнати бенгальську мову однією з державних мов країни. На той час у країні офіційною була визнана мова урду, якою послугувалися лише 3% населення. За пропозицією Бангладешу ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 року першим Міжнародним днем рідної мови, пам’ятаючи про трагічні події. Відтоді свято відзначають щорічно.
В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». У цей день прийнято проводити мовні конкурси у навчальних закладах, влаштовувати літературні вечори, творчі фестивалі тощо.
Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. У мові накопичуються досвід попередніх поколінь, історія народу, культура, традиції, інтелектуальний та духовний розвиток етносу.
Заради прийдешніх поколінь, ми повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!
Все буде Україна!
Участь учениці 3 курсу Журавльової Юлії в обласному інтернет-фестивалі "У колі братніх мов" https://youtu.be/ZNBtIRnYJBg
üВідео-презентація до дня рідної мови https://www.youtube.com/watch?v=2iWUpYDhn4E
üМіжнародний день рідної мови
https://www.youtube.com/watch?v=NCv-oOJpLEc
День Героїв Небесної Сотні
20 лютого, в Україні вдесяте вшановують пам'ять загиблих учасників Революції Гідності.
Подвиг героїв небесної сотні є для українців прикладом патріотизму та надихає сучасних захисників України відстоювати незалежність нашої держави.
Цього дня 2014 року під час Єврореволюції на Інститутській вулиці у Києві силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності. Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України», низка представників влади заявили про перехід на бік народу.
З метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), указом президента України від 11 лютого 2015 року 20 лютого визначено Днем Героїв Небесної Сотні.
Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти.З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.
104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи. Курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію України і зараз є незмінним.
Небесна сотня – це перші Герої російсько-української війни початку XXⅠ століття, саме заради їх пам’яті кожен українець прагне закінчити війну з російським агресором перемогою, повернути захоплені території та будувати квітучу Україну.
Слава Україні! Героям слава!
Небесній Сотні вдячні за свободу!
Відеоматеріали для перегляду:
- Презентація «День Героїв Небесної Сотні»:
https://view.genial.ly/63e0c76f7c2a7f001928a87a/presentation-basic-dark-presentation
- Небесна сотня поіменно. Пам'яті Героїв Небесної сотні презентація:
https://www.youtube.com/watch?v=MYbNe6YGVY&ab_channel=Zozule4kaStudio
- Музей Революції Гідності. Віртуальний 3D-тур:
https://3dtour.if.ua/3d/muzey-heroyiv-nebesnoyi-sotni.html
- “Революція Гідності і цінностей: як Євромайдан змінив Україну” – проєкт Центру досліджень визвольного руху:
https://www.youtube.com/watch?v=J_-9MZWWAz8
День єднання України
16 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський заснував на тлі попереджень про можливу війну.
День єднання - історія дати
Взимку 2022 року американська та західноєвропейська розвідки попереджали Україну про можливе вторгнення РФ і навіть називали дату - 16 лютого. Ніхто не хотів вірити в це - країна продовжувала жити своїм життям і турботами. Але в суспільстві все-таки почалися хвилювання. Для підняття духу і, щоб зменшити психологічний тиск, президент України Володимир Зеленський встановив нове свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання 16 лютого.
День єднання 2023 - традиції та заходи
День єднання - молоде свято. У нього немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло особливого сенсу - показати усьому світові, що ми сьогодні - як ніколи єдині та попри все будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.
Сьогодні в Україні в містах і селищах піднімають державний прапор і виконують гімн. Приєднатися до святкування можна, одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або ж підтримати тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мир на фронті.
- 16 лютого день єднання України. https://www.youtube.com/watch?v=mn0OCc3fF4Y&ab_channel=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82
День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
В Україні 15 лютого вшановують учасників бойових дій на території інших держав. День вшанування учасників бойових дій на території інших держав встановлено згідно з Указом Президента від 11 лютого 2004 року.
Після закінчення Другої світової війни українські військові брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. За часів СРСР вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих» точках.
Після здобуття Україною незалежності українські військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій.
Є і більш старше покоління українського бойового резерву. Велику частину цього резерву складають ветерани війни в Афганістані. Окремий, найстаріший ешелон ветеранів бойових дій – військові фахівці з досвідом ведення операцій у В’єтнамі, Сирії, Анголі, Мозамбіку та Єгипті. У додаток до цих категорій ветеранів йде контингент українських добровольців, які брали участь у війнах на території колишньої Югославії, в Придністров’ї та Абхазії.
Але найбільш масштабною та трагічною була війна в Афганістані, яка тривала 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989. Через горнило тієї війни пройшли 160 тисяч українців, 12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 – не повернулися до своїх домівок.
Нині, у складні для країни часи, воїни-афганці і зараз проявляють героїзм і мужність, захищаючи рідну Україну. Їхній військовий досвід знадобився для захисту України на Сході у 2014-15 роках. А з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, воїни-інтернаціоналісти знову взяли в руки зброю й захищають свободу та цілісність держави.
«Слава Україні!» «Героям слава!». І юним солдатам, добровольцям, що відгукнулися на захист Батьківщини, і досвідченим ветеранам, яким, на жаль, знову довелося згадати слово «війна».
До Дня вшанування учасників бойових дій https://www.youtube.com/watch?v=mV75W_rFkzM
День в історії. СРСР завершив вивід військ з Афганістану https://www.youtube.com/watch?v=Mo2HNkyo8_M
Поради для безпечного користування Інтернетом
1. Електронна пошта та безпека в Інтернеті.
Переосмислюйте налаштування електронної пошти. Реальна складність із електронною поштою полягає в тому, що, хоча існують способи зберігати вміст повідомлень приватними,“метадані”, що йдуть з повідомленням (так би мовити “конверт”), може бути видними, і немає спосібу їх шифрування через те, що вони потрібні системі інтернет-маршрутизації і доступні більшості служб безпеки без додаткового дозволу.
2. Шифрування.
Шифрування вважалося сферою винятково гіків та математиків, але багато чого змінилося останніми роками. Тепер це основне питання вашої безпеки в інтернеті. З’явилися різноманітні загальнодоступні інструменти шифруванням (і розшифровки) електронної пошти та файлів.
Наприклад, GPG для пошти – це плагін з відкритим вихідним кодом для програми AppleMail, який дозволяє легко шифрувати, дешифрувати, підписувати та перевіряти електронні листи за стандартом OpenPGP.
3. Веб-серфінг
Оскільки, перегляд веб-сторінок напевно є тим, що користувачі Інтернету роблять найбільше, варто серйозно ставитися до безпеки та конфіденційності веб-браузера. Якщо ви не вважаєте, що ваш клік-потік (журнал сайтів, які ви відвідуєте) насправді є державною власністю, можна подумати про використання вільнодоступних інструментів, таких як Tor Browser, щоб його приховати. І, щоб захистити себе від надзвичайно нахабних комерційних компаній, які хочуть відслідковувати вашу поведінку в Інтернеті. Для цього ви повинні, як мінімум, налаштувати ваш браузер так, щоб він поставив перед ними багато бар’єрів та забезпечив інтернет безпеку для вас.
4. Хмарні сервіси та безпека в Інтернеті.
Правила безпеки в інтернеті стверджують, що вам слід уникати всіх хмарних сервісів (Dropbox, iCloud, Evernote тощо). Ваша позиція повинна полягати в тому, що будь-що, що зберігається в таких системах, потенційно доступне для інших. І якщо ви повинні довіряти їм дані, переконайтеся, що дані зашифровані.
5. Зберігання та архівування файлів.
Все більша кількість людей, використовує власні служби хмарних технологій, використовуючи продукти, такі як PogoPlug та Transporter, які надають послуги типу Dropbox, але на підключених до Інтернету дисках, якими ви володієте та керуєте. І якщо ви зберігаєте конфіденційні дані на USB-накопичувачу, переконайтесь, що він зашифрований за допомогою TrueCrypt.
6. Соціальні мережі.
Кібер - злодії полюють в Інтернеті не лише за даними ваших платіжних карток. Видаліть свій обліковий запис Facebook. Тоді ви будете почуватися в безпеці. А якщо ви повинні використовувати його, не додавайте свою дату народження в свій профіль. Навіщо надавати особисті дані злодіям? І пам’ятайте, що незалежно від ваших налаштувань конфіденційності, ви не маєте контролю над інформацією про вас, яка відкрита вашими “друзям”.
7. Дані про місцезнаходження.
Уникайте використання таких служб, як FourSquare (і подібних), для яких потрібна інформація про місцезнаходження.
8. Бездротові послуги.
П равила безпеки в інтернеті радять вимкнути Bluetooth за умовчуванням на всіх своїх мобільних пристроях. Увімкніть його лише тоді, коли вам явно потрібно його використовувати. Аналогічно, будьте обережні, використовуючи відкритий wifi в громадських місцях. Насамперед, переконайтеся, що будь-який сайт, з яким ви взаємодієте, використовує HTTPS, а не незашифровані HTTP-з’єднання. Хтось поруч може використовувати Firesheep, щоб побачити все, що ви робите.
9. Особиста безпека.
Забудьте про пароль, придумайте парольну фразу – тобто безглузде речення, яке ви пам’ятаєте, –і зробите деякі перетворення (перший і третій літери кожного слова), щоб ви могли згенерувати сильний пароль від нього кожен раз.
- Освітній серіал «Про кібербулінг для підлітків»
https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying
Презентації викладача інформатики Брускової Ірини Євгеніївни: https://youtu.be/PbTEJ-jeHq0 https://youtu.be/MYyMshTxqzI
СІЧЕНЬ
День пам’яті Героїв Крут
Вас не забути, не забути!
Безвусі, та – захисники!
Крутí у долі нашій Крýти –…
29 січня 1918 року.
Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути, яка розташовувалася на 130-му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва. Учасники події: невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і "знаменита" Червона армія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом та досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду, в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій, які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.
Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими та навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути. Знавці наголошують на відсутністі у широкого загалу населення України в ті часи усвідомлення необхідності державної незалежності, низький рівень національної самоідентичності. Але не всі з цим згодні. Як факт, який завжди залишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява.
Це було доказом, яскравим доказом, і насамперед самим собі. Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний виклик. Відповідь, а не ухилення від неї.
Бій під Крутами - це героїчна й водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. І сьогодні, кожного українця надихає на боротьбу із ворогом той великий та безсмертний подвиг юних студентів. Як і багато років тому, ми змушені захищати українську державність, поклавши на її вівтар все найцінніше.
Народ України любить свою країну! Ми боремося за правдиву історію та пам’ять про борців за незалежність, за утвердження національної гідності.
Слава Україні! Героям слава!
Відеоматеріали:
Пам'яті Героїв Крут присвячується.https://www.youtube.com/watch?v=PVFoNr65rhE&t=1s
Шлях у вічність. До дня пам'яті Героїв Крут https://www.youtube.com/watch?v=oNN-BJxy_3M
Д/ф "Герої України. Крути. Перша Незалежність" https://www.youtube.com/watch?v=dCwGmkSo1XE
ГОЛОКОСТ – ТРАГІЧНІ ПОДІЇ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА
27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в'язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау).
Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був заснований у 2005-му році спеціальною резолюцією ООН.
Голокост - (гр. спалений цілком) загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн) протягом 1933-1945 pp. У роки війни нацистами було створено 22 табори смерті. Один із найвідоміших і найстрашніших - Освенцим (Аушвіц).
Один із найважливіших напрямів гітлерівського терору в роки війни визначався расистською теорією нацистів. Винищення «неповноцінних» народів та етнічних груп стало основною лінією Політики Берліна на Сході Європи.
За цією теорією «вищою расою» проголошувалися німці - нащадки арійців, а всі інші нації - «неповноцінними». Залежно від того, якою мірою нацисти визнавали націю наближеною до «арійської раси», залежала подальша її доля. Євреїв, ромів (циган), слов'ян та сотні інших націй нацисти вважали ворожими «вищій расі» й планували їхнє винищення чи перетворення на рабську робочу силу. Території, на яких проживали «неповноцінні», з точки зору нацистів, народи, проголошувалися «життєвим простором» майбутнього «тисячорічного Третього Рейху» й мали бути заселені німецькими колоністами.
Правом володіти землею нацисти наділяли лише німців «арійського походження», які зможуть довести документально чистоту своєї «арійської» крові щонайраніше від 1800 р. Політика щодо сім'ї визначалася, як і в Італії, необхідністю заохочення народжуваності, адже А. Гітлер планував не лише загарбницькі війни, а й масове заселення окупованих територій.
Євреї, які становили менше 1% населення Німеччини, були проголошені чи не головними ворогами диктатури. Нацисти поставили за мету вилучити «неарійців» (євреїв) з громадського життя (нацистське тлумачення «неарійців» передбачало осіб, що мали батьків чи дідусів євреїв). Євреям було заборонено займатися громадськими справами, викладати в школах і університетах, практикувати лікарями, стоматологами і юристами, в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки й усім жінкам дописували ім'я Сара, а чоловікам — Ізраїль.
Загалом у 30-х pp. було прийнято понад 400 законів і постанов проти євреїв. У Німеччині процес витіснення євреїв з економічного, політичного і культурного життя тривав п'ять років. Дітей виганяли зі шкіл, а студентів з вищих учбових закладів.
У 1939 р. А. Гітлер власноруч підписав наказ про проведення евтаназії («легкої смерті»), під дію якого підпадали всі, чиє життя було «позбавлене цінності»: душевнохворі, хвороби шкіри, очей, вуха, хворі на гемофілію, епілепсію, туберкульоз тощо.
Комуністок і соціалісток, пацифісток, ромів, єврейок також примусово стерилізували. Упродовж 1934-1939 pp. від примусової стерилізації постраждали 320 тис. осіб.
1 квітня 1933 р. було організовано по всій країні «бойкот єврейських магазинів і товарів». Через 10 днів було оприлюднено декрет, який привласнив євреям статус «неарійців». Євреїв виганяли з держустанов, шкіл і університетів, медичних закладів, засобів масової інформації, армії і судових установ. Нацистська пропаганда створювала з них образ «внутрішнього і зовнішнього ворога», винуватого у всіх бідах країни.
Власників примусово зобов'язували передати їхні підприємства і фірми «арійцям». Чоловікам і жінкам вписувалося в паспорт «Ізраїль» або «Сара». Після приєднання Австрії було створено спеціальне бюро для здійснення «добровільної еміграції євреїв» на чолі з начальником «єврейського відділу». У листопаді 1938 року світ був вражений подіями так званої «Кришталевої ночі». У ніч з 9 на 10 листопада було спалено або зруйновано всі 1400 синагог Німеччини, розграбовано єврейські будинки, магазини, школи. 91 єврея було убито, кілька тисяч поранено, десятки тисяч відправлено до концтаборів.
Із вересня 1941 р. всі євреї в Німеччині зобов'язані були носити спеціальну позначку - зірку Давида.
Напередодні Другої світової війни Німеччину покинуло понад 300 тисяч євреїв. Більш інтенсивним темпам еміграції перешкоджали високий ступінь асиміляції німецьких євреїв, неможливість масового виїзду до інших держав, а також у підмандатну Палестину через відмови британської влади їх прийняти.
Поневіряння єврейського населення в Європі розпочалося після захоплення Польщі, де під контролем нацистів виявилося понад два мільйони громадян цієї нації. Було створено спеціальні єврейські квартали (гетто) у містах. Найбільшим в Європі було Варшавське гетто, створене наприкінці 1940 року. Тут 500 тисяч євреїв - третина населення міста - були розміщені на вулицях. Недолік продовольства, хвороби та епідемії, непосильна праця вели до величезної смертності.
За німецькою армією, що наступала, рухалися спеціально створені чотири «айзацгрупи» (дві з них діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», зокрема євреїв. Вже у перші місяці війни відбулися масові страти євреїв у Литві, Білорусі та Україні.
На проведеній 20 січня 1942 конференції в передмісті Берліна Ванзеє, підготовленої Гейдріхом і Ейхманом, було прийнято план «остаточного вирішення єврейського питання» зі знищення євреїв 33-х країн Європи, для чого на території Польщі створювалося шість таборів смерті (у Хелмно, Собіборі, Майданеку, Треблінці, Белжеці і Освенцимі). Головним з них став Oсвенцим, де загинуло 1,1 млн євреїв з 27 країн. У жовтні 1941 року недалеко від Освенцима було побудовано ще один табір — Біркенау. Таким чином було створено свого роду комбінат із винищення людей.
У Біркенау було споруджено чотири крематорії, кожен зі своєю газовою камерою. І кожна така пара (газова камера і кремаційна піч) здатна була знищити близько тисячі життів на день! Що й відбувалося з жорстокою методичністю, починаючи з літа 1942 року аж до осені 1944 року.
Особливо інтенсивно «працювали» машини смерті в 1943-1944 роках, коли винищення євреїв в Освенцимі прийняло масовий характер.
До Освенцима направляли не тільки євреїв, але і поляків, російських військовополонених, а також циган і політичних в'язнів зі всієї Європи. У багатьох таборах існували сформовані з в'язнів музичні капели, як це пізніше описала Естер Бежарано, котра грала в такому оркестрі в Аушвіці: «Ми мали грати під час прибуття поїздів, з яких людей гнали прямо в газові камери», їм грали так зване «Танго смерті», яке мало звучати під час маршів і тортур, під час страт і копання могил. А також в'язнів поміщали в спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням і штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів спричинювали різні захворювання: малярію, висипний тиф, інфекційну жовтяницю і т. інше. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб.
Друга Світова війна була трагедією для українських євреїв. На превеликий жаль, Голокост не обійшов і Україну. За даними, наведеними в засобах масової інформації, на окупованих ворогом територіях колишнього Радянського Союзу було знищено 2.5 мільйони євреїв.
Нацистський смерч понад три роки душив Україну. Вбивства євреїв розпочалися восени 1941 року, спочатку в центральній, а потім і в Західній Україні. Спалено сотні сіл, знищено понад шість мільйонів мирних жителів. Серед них — півтора мільйона єврейських жінок, дітей і немічних старих. Із теренів України зметено цілі містечка — штетли зі своєрідною культурою, святими книгами, молитовною силою. Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 p.).
29 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почалися масові розстріли мирного населення міста — за два дні було вбито 33 771 тис. євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували).
Німецька армія окупувала Київ 19 вересня і з наступного дня спеціальні підрозділи СС почали підготовку виконання наказу Гітлера про знищення усіх євреїв і радянських офіційних осіб. Перший розстріл відбувся 27 вересня — було знищено 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташована поблизу Бабиного Яру. Цього самого дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям разом з речами з'явитися 29 вересня з документами і цінними речами в збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації.
Зранку 29 вересня понад 30 тисяч євреїв прибули на північну околицю Києва невеликими групами. їх розстрілювали по 30-40 осіб і скидали в рів. Після того як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею. За два дні у Бабиному Яру було розстріляно 33 771 людина. Наступні розстріли євреїв відбулися 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року.
За даними, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік. Крім того, у Сирецькому концтаборі, де утримувалися колишні комуністичні активісти, підпільники і військовополонені, за роки війни загинуло понад 25 тис. осіб. Коли почався відступ німецької армії з території СРСР, нацисти намагалися сховати сліди злочинів - їм вдалося ексгумувати частину тіл і спалити їх, але залишилися численні свідки і криміналістичні докази розстрілів мирного населення Києва.
«Будь проклятий той, хто зважиться забути, будь проклятий той хто сказке нам Прости!» — від усього серця проголошує М. Бажан над Бабиним Яром у Києві.
Табір смерті Освенцим сьогодні став Державним музеєм Аушвіц-Біркенау. Його створено для того, щоб світ пам'ятав про звірства нацистів. Це був найбільший комплекс, де здійснювалося масове знищення людей. Сьогодні Аушвіц - місце паломництва, куди щорічно приїжджає до півмільйона людей. Переважно це поляки, американці, німці, але більша частина з них — євреї. Символом єврейського Опору стало повстання у Варшавському гетто, яке розпочалося 19 квітня 1943 року. До його річниці щорічно відзначається День пам'яті євреїв - жертв нацизму та героїв Опору. Повстання тривало кілька тижнів, майже всі його учасники загинули зі зброєю в руках. Успішним було повстання і втеча кількох сотень в'язнів з табору смерті Собібор на чолі з радянським військовополоненим, євреєм А. Печерським. Збройний опір і пагони в'язнів існували і в Мінському, Каунаському, Білостоцькому і Віденському гетто. Єврейські партизанські загони і групи загальною чисельністю близько 30 тисяч людей боролися проти фашистських зайд у лісах Білорусії, Литви та України. Півмільйона радянських євреїв воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Виступаючи 14 листопада 1941 року по радіо, прем'єр-міністр Англії Уїнстон Черчіль сказав: «... Ніхто не постраждав жорстокіше, ніж єврей, на тіло і душу якого випало невимовне зло гітлерівського порочного режиму. Єврей прийняв на себе перший удар нацистського наступу на принципи свободи і людської гідності. Він ніс і несе на собі тягар, який може виявитися непосильним. Однак ... він не втратив волі до опору. Безсумнівно, в День Перемоги страждання єврея і його роль у цій боротьбі не будуть забуті». А в липні 1944 року, у доповіді про Аушвіц, Черчіль заявив: «... Немає сумнівів, що це найжахливіший злочин, вчинений в історії цього світу, і його було скоєно наукової машиною номінально цивілізованих людей ..., однією з провідних націй Європи. Зрозуміло, що всі пов'язані з цим злочином, ... здійснюючи бійню, мають бути відправлені на смерть».
Сьогодні наше покоління немає лише акцентувати увагу на страхіттях Голоксту. Ми не можемо його відчути всім єством, як ті, хто вижив у страшні лихоліття. Ми маємо винести уроки.
«Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. У ті часи понад півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами .
Відеоматеріали до перегляду:
1. Відеоролик «Концтабори — дорога в пекло»
https://www.youtube.com/watch?v=4W4
2.«Расовая теория Третьего Рейха»
https://www.youtube.com/watch?v=MpY5sNTjA-s&ab_channe
3.«У світі відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту».
https://www.youtube.com/watch?v=Ox_VFjWHxJg&t=172s
День Соборності України
“Наша єдність – наша зброя”
День соборності України щороку відзначають 22 січня. Це державне свято, яке з’явилося в 1919 році, в день проголошення Акту возз’єднання Української народної республіки та Західно-Української народної республіки.
День соборності України – свято народної єдності, який на державному рівні відзначається з 1999 року.
ІСТОРІЯ ДНЯ СОБОРНОСТІ
Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину суверенну державу.
22 січня 1919 року Об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки було скріплене “Актом Злуки”. До цього були переговори представників республік і укладення попереднього договору про наміри.
У листопаді 1918 року делегація ЗУНР прибула в Київ до гетьмана Скоропадського в надії отримати допомогу в боротьбі з поляками. Однак, до того часу місто було вже оточене військами Директорії УНР, тому представники Західно-Української Народної Республіки попрямували у Фастів на зустріч з членами Директорії. 1 грудня 1918 року Л. Цегельський, Д. Левицький (від ЗУНР), В. Винниченко, С. Петлюра, А. Андрієвський, Ф. Швець та А. Макаренко (від УНР) на залізничній станції Фастова підписали попередній договір про намір об’єднання двох держав.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулося урочисте віче, на якому і був проголошений “Акт Злуки”.
Після приходу до влади більшовиків керівники республік почали відстоювати свої інтереси і в 1920 році головою Директорії УНР Симоном Петлюрою був підписаний “Варшавський договір”, за яким частина західних територій була передана Польщі.
ТРАДИЦІЇ ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
У 1990 році патріотичні сили організували “живий ланцюг” між Києвом і Львовом як символ духовної єдності. Кілька мільйонів людей взялися за руки та створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова.
Традиція об’єднуватися в живі ланцюги почала знову відроджуватися у 2000 році. Кілька років поспіль такі ланцюги робили у Києві на мосту Патона і символізували об’єднання Правого і Лівого берега Дніпра.У 2011 році живий ланцюг відтворили у 20 містах України.
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося!
Відео для перегляду:
- «Злука. День соборності України» https://www.youtube.com/watch?v=ejPrdRSVnTE
- «Акт Злуки 22 січня» https://www.youtube.com/watch?v=NLOlJDrLfoU&ab_channel=AleksanderBogdan
- Відеоісторія “Українська революція 1917–1921. Як творилася держава”:
16 січня - День пам'яті захисників Донецького аеропорту
16 січня Україна вшановує подвиг захисників Донецького аеропорту імені Прокоф’єва. Це дні пам’яті героїв, які утримували ДАП, протистоячи російському агресору. Бої за Донецький аеропорт стали одними з найзапекліших у російсько-українській війні, що триває восьмий рік поспіль. Героїчна оборона ДАП тривала 242 дні: з вересня 2014-го до 22 січня 2015р.
Так, 19-20 січня 2015-го бойовики підірвали колони, що тримали перекриття аеропорту, унаслідок чого українські військові загинули. “Кіборги” героїчно захищали стратегічний об’єкт 242 дні.
Ворог обстрілював летовище з артилерії, “Градів”, мінометів і танків, працювали снайпери. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, втім чимало поранених і контужених українських бійців потрапили в полон.
За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинуло понад 200 військових.
Бої за Донецький аеропорт стали символом бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько “кіборги”.
- Аеропорт https://www.youtube.com/watch?v=Bx2L2FLcCnI&t=2s
- Пам'яті захисників Донецького аеропорту https://www.youtube.com/watch?v=w_Z7BXhhxV0
- ДАП. Пам`ятаємо https://www.youtube.com/watch?v=e82FOwRIUbQ&t=1s
- 16 січня - в Україні День пам’яті захисників Донецького аеропорту https://www.youtube.com/watch?v=87ZriV5749U
- Виставка “Героїчна оборона Донецького аеропорту (2014-2015)” https://mega.nz/folder/K2Yh0YwA#-AUW0Tte3-5udY2v0CIYUw
